Тут я досить далеко відходжу від викладеної в курсі концепції, яка полягає в тому, що... В чому вона полягала в них? Ну, не переповідади ж мені його весь...
Брак і Пікассо існують в світі, де вже існує фотоапарат... І ось все це, в більшості випадків, і є наслідком цього. Їм стає суттєво нецікаво відтворювати світ в манері, яку з легкістю і точністю відтворює пристрій, керований майже будь-ким і будь-де, який відтворює з точністью, за якою митцю вже не вгнатися. Звідси й починається їх пошук чогось нового. Цей пошук призведе, тим не менш, до наслідків куди як більш серйозних, ніж можна було б очікувати в той час. Дуже коротко кажучи - принцип полягав в тому, щоб розібрати предмети на окремі частини. Є ще кольоровий бік цього, який тут саме й не розглядається. Сенс відтвореного, таким чином, як, можливо, демонструє й ця робота, полягає в тому, що речі не тільки і не стільки не існують самі по собі, як вони існують у власних взаєминах. Саме поєднуючі елементи стають головним предметом композиції. Речі, розобрані на частини, в пильній увазі до краєвих часток і з'єднань, в слабого контрасту кольорі, стають максимально плоскими. Саме цей плаский, двомірний світ, й стає предметом пошуку... Що можна відшукати на цьому полі? Про це мова, можливо, піде далі. В решті решт саме цей ефект впливу на глядача, в одній єдиній площині, принесе, як і сам кубізм ще багато нового. Навіть сьогодні, виконуючи цю композицію, або натюрморт, я починаю краще розуміти багато з речей електронних... В решті решт, одна з програм, що я її використовую, так і зветься...