Ай Вейвей

Моїм раннім впливом був мій батько, Ай Цін. Він був справжнім поетом, розглядаючи всі предмети через лінзу незайману й чесну. За це він жорстоко постраждав. Висланому й видаленому в пустельний район Сіньцзян, йому було заборонено писати. Протягом Культурної революції він був змушений чистити громадські туалети. В той час ці сільські туалети знаходились за межами будь-чиєї фантазії, занедбані цілим селом. Це було низько настільки, як тільки хтось взагалі може пасти. І все ж, як дитина, я бачив, як він докладав найважчих зусиль, тримати кожен туалет настільки чистим і приємним, наскільки це взагалі можливо, дбаючи про відходи з повною щирістю. Для мене, це найвищий поетичний акт, такий, що я ніколи не забуду.

Мій батько був покараний за те, що був поетом, і я зростав у наслідках цього. Але навіть тоді, коли справи ставали на піку складності, я бачив його серце захищеним незайманим розумінням цього світу. За поезію проти гравитації. Читаючи Уолта Вітмена, Пабло Неруду, Федеріко Гарсію Лорку та Володимира Маяковського в ранньому віці, я відкрив, що вся поезія має ту й саму ж якість. Вона переносить нас в інше місце, віддалене від моменту, віддалене від наших обставин.

В моїй роботі процес створення завжди вимагає розуміння естетики щодо моральності, чистоти форми, або особистої мови, єдиної яка простирає нас чітко до іншого. Багато моїх проектів має поетичний елемент. У 2007 році я привіз 1001 Китайського мешканця до Касселу, Німеччина, задля документа 12. Для багатьох, це був їх перший виїзд за межі Китаю. Це була Казка. У 2008, ми досліджували, в надзвичайно жорстких та обмежених умовах, наслідки Великого землетрусу в Січуані, й розкрили імена та дати народження 5196 студентів, які в іншому випадку були б поховані назавжди.

Я казав, що Twitter є ідеальною формою для віршів. Це поезія суспільства в сучаному віці. У залученні соціальних медіа та форм це робиться можливим, знов і знов ми знаходимо себе глибоко торкнутими почуттями. Через гнів, радість, веселість, навіть почуття які є новими і невимовними. Це поетично. Це робить тепершній час унікальним.

Досвіджувати поезію - це бачити крізь і над реальністю. Це відкривати те, що за межами фізичного, досвіджувати інше життя та інший рівень почуття. Це дивуватись зі світу, зрозуміти природу людей і, найголовніше, ділитися з іншим, старим або молодим, відомим або невідомим.

Ai Weiwei

On Poetry

My father, Ai Qing, was an early influence of mine. He was a true poet, viewing all subjects through an innocent and honest lens. For this, he suffered greatly. Exiled to the remote desert region of Xinjiang, he was forbidden to write. During the Cultural Revolution, he was made to clean the public toilets. At the time, those rural toilets were beyond one’s imagination, neglected by the entire village. This was as low as one’s condition could go. And yet, as a child I saw him making the greatest effort to keep each toilet as clean and as pleasant as possible, taking care of the waste with complete sincerity. To me, this is the best poetic act, and one that I will never forget.

My father was punished for being a poet, and I grew up in its consequences. But even when things were at their most difficult, I saw his heart protected by an innocent understanding of the world. For poetry is against gravity. Reading Walt Whitman, Pablo Neruda, Federico Garca Lorca, and Vladimir Mayakovsky at a young age, I discovered that all poetry has the same quality. It transports us to another place, away from the moment, away from our circumstances.

In my own work, the process of creation always requires the understanding of aesthetics in relation to morality, to the pureness of a form, or to a personal language, one which extends us clearly to another. Many of my projects have poetic elements. In 2007, I brought 1,001 Chinese citizens to Kassel, Germany, for documenta 12. For many, it was their first time traveling outside of China. This was Fairytale. In 2008, we researched, under extremely harsh and restrictive conditions, the aftermath of the Great Sichuan Earthquake and unearthed the names and birth dates of 5,196 student victims, otherwise buried forever.

I used to say that Twitter is the perfect form for poetry. It is the poetry of society in the modern age. In engaging social media and the forms of communication it makes possible, again and again we find ourselves deeply moved with emotion. By anger, joy, even feelings that are new and indescribable. This is poetic. It makes today a unique time.

To experience poetry is to see over and above reality. It is to discover that which is beyond the physical, to experience another life and another level of feeling. It is to wonder about the world, to understand the nature of people and, most importantly, to be shared with another, old or young, known or unknown.

Ai Weiwei