Про кішок і мишок

У кошки есть инстинкт. Она целое утро выпрашивает у меня еду. Составляет как может компанию. А затем, одним резким движением, оказывается где-то за этой импровизированной картинной рамой, и, раньше, чем я понимаю, что там это ей вдруг пришло в голову выныривает оттуда со все еще дергающейся мышью в зубах. И бросает мышь мне под ноги. Словно бы отработав эту кормежку. Требуя продолжения. Человек так не думает, наделяя животных свойствами, подобными его собственным; все для него подобно ему самому: долго раздумывает, принимая решение, но, подсказывает природа кошки, там, где принимать его надо быстро, полагаться стоит единственно что на инстинкт и навык. Какие-то вещи можно делать и медленно; может быть даже медленно и бесконечно. Но решать, - решать, их делать... Интуиция способна обманывать; но не опыт… Кстати, вы, когда-нибудь ловили мышей? Откуда бы вам знать, как это делается? Прочли инструкцию к мышеловке? Но вы же не кошка? Вам может быть даже жаль эту мышь. Но - что заставляет кошку ловить мышку? Да, в сущности, – ничего вообще. Кошка вам на это практически ответить ничего не способна. Это только человек способен уловить в ее протяжном мявкании, с достаточной долей фантазии, какую-то человеческую речь. Но кошка не просто хочет донести мне какую-то мысль.

								
Две кошки 
сидят на дорожке 
и что-то друг дружке 
шипят: 
друг дружке, 
подобным образом, 
какую-то мысль 
донося. 

	
Дві кішки 
сидять на доріжці
одна одній 
щось шпилячи:
думку в подібний
спосіб
одна одній
доносячи.

Що є інстинкт? Якійсь нейронний імпульс, складений в досвіді; не в інтуїції ж? І ось, коли ви отримуєте до рук всі нитки, а буває й так – має спрацьовувати якийсь інстинкт; що він веде до інтуїції, прозріння. І ось що каже досвід? За яку з них тягнути? Та за будь-яку тільки потягни… То яку б вам казку розповісти? Ось ще у гру можна зіграти. Лячну, майже як дійсність. Відрізнятись, місцями, від неї не буде нічим, взагалі. З якого, іноді кажемо ми, переляку? Кішці ловити мишку? І ось, поки пишу ці строки, кішка доносить цю думку ще більш виразно: короткий шорх – і ковбаси, яка здавалась собі й так - нема. Ось настільки раптом тваринці полюбилась, доки людина харчами перебирала. Так ось жах, що він і дає імпульс; робити, й робити швидко; а швидко саме тому, що безмежно зосереджено. Жах сковує межі, думати. Одне, таким чином, навіть виключає інше: так ось і імпульс. І тут все просто: дають – бери; б’ють – біжи; а потім – це такий суп із котом, що розхлебати його не вдасться ніколи… То що це за казка? Де кішці інстинкт підказав, а мишці не підказав? І що вона взагалі там робила? Дивилась картину? Про динозаврів? Хто я? Чого я хочу? Що, як не існує вірних відповідей на це питання? Що, якщо так, цю тканина цієї повісті й виглядає? Юність, зазвичай, не ставить запитань про обставини, вона в них опиняється. І є досвід, в тих чи інших обставинах не опинятись. Спитайте про це кішку: що вона відповість вам? Але спитайте мишку; її нерухоме тільце здатне розповісти тепер багато: існують обставини, в яких краще не опинятись – хоч що ти там в них роби. Но ось інша мишка: від їжі –швидко втікає під піл; як та кішка. І ось так вирішується моральна дилема, завжди: та мишка нічого там поганого надворі не робила, а кішка її з’їла – шкода; а та мишка їжу краде, як та кішка – шкода, що кішка не з’їла. І ось в такій дилемі кішка від мишки здатна не відрізнятись нічим. Такою є проблема троля, та й будь яка інша моральна дилема: вона може свідчити лише про ваш власний в ній стан…