Аллен Гінзберг

Один з найвідоміших представників Нью-Йоркської поетичної школи. Кажуть, що навіть не Керуак з Берроузом дали йому "путівку в життя", а сам доктор - Вільям Карлос Вільямс, - написавши йому відгук чи рецензію. Айлін Майлз каже, що майже ніхто не був таким старанним у просуванні самого себе на цим поприщі, як Гінзберг - як він пропонував прес-релізи до кожної події...

Соняшникова Сутра

Я йшов по берегах бляшаного бананового доку і сів під величезною тінню локомотива Южної Тихоокеанської дивитись на захід понад коробкою будинка на пагорбі і ридав.

Джек Керуак сидів позад мене на розбитій іржавій залізній палі, компаньон, ми міркували однакові думки щодо душі, понурі та зажурені і сумноокі, оточені покривленим сталевим корінням дерев машинерії.

Масляна вода на річці відбивала червоне небо, сонце тануло на верхівках останніх піків Фріско, ані риби в цьому потоці, ані пустельника в цих горах, тільки ми вологоокі й приблудні як старі бурлаки на березі, втомлені й облудні.

Подивись на Соняшник, сказав він, там була мертва сіра тінь проти неба, велика як людина, що сидіть пожухло верхи на купі антинчної тирси -

- я підвівся зачарований - це був мій перший соняшник, спогади про Блейка - мої видіння - Ґарлем і Пекла Західних річок, мости клацають Сендвічі Джо Грізі, візки мертвих дітей, чорні безпротекторні шини забуті і ненаварені, поема берега річки, кондоми й горщики, сталеві ножі, нічого нержавілого, тільки глиняста жижа і лезогострі артефакти йдуть у минуле -

і сірий Соняшник балансував проти заходу, хрустко понурий і курний із кіптявою смогом та димом старих локомотивів в своєму оці -

вінчик затьмарених зубчиків зсунутих та зламаних як потіпана корона, насіння повипадало з обличчя, вже-швидко-беззубий ріт сонячного повітря, сонячні промені вишмульгані по волохатій голові як сухе павутиння.

листя стирчить назовні зі стебла як руки, жести від тирсового коріння, відбиті клапті тиньку що відпали від чорних гілок, мертва муха в усі,

Несвято пом’ята стара річ ти був, мій соняшник О моє душе, я любив тебе тоді! Сажа була не людською сажею але смертю і людськими локомотивами,

увесь цей одяг пилу, вся ця вуаль потемнілої залізничної шкіри, цей смогом щік, ці повіки чорного л’ха, та кіптява рука чи фаллос або протуберанець рукоробної гірше-ніж-бруд-індустріальної-сучасної-усієї цієї цивілізації місцезнаходження твоїх божевільних золотих корон -

і ці неясні думки про смерть та запилені безлюбі очі й кінці та зморщене коріння під низом, у придомовій кучі піску і тирси, гумові доларові рахунки, шкіру машинерії, кишки та нутрощі виючого кихкаючого авта, порожні самотні бляшанки з їх іржавими язиками на жаль, що ще я можу назвати, курні попели якоїсь хуйової сигари, пьозди візків і молочні груди вагонів, зношені сраки вийняті з сидінь і сфінктери динамо - все це

вплутане у твоє муміфіковане коріння - і ти стоїш там переді мною у заході, вся слава твоя у формі твоїй!

Досконала краса соняшника! досконале пишне любе соняшникове буття! солодке природне око до нового стегна місяцю, прокинувшись живим і проіснувавши вхоповшись у надзахідну тінь догірного місячного бризу!

Як багато мух продзижчало кругом тебе незайманих твоєю кіптявою, в той час як ти кляв небеса залізниці і свою квіткову душу?

Бідна мертва квітка? коли ти забув що був квіткою? коли ти дивився на власну шкіру й вирішував що був нетерплячим брудним старим локомотивом? привідом локомотиву? привідом і тінню якось могутнього божевільного Американського локомотива?

Ти ніколи.не був локомотивом, Соняшнику, ти був соняшником!

І ти Локомотив, ви всі локомотив, не забувайте мене!

І я схопив кістяк товстого соняшника і приточив собі на бік як скіпетр,

і вправив церемонію до власної душі, і душі Джека теж, і всіх хто послухає,

- Ми не наша шкіра чи леп, ми не жахливі сумні запилені локомотиви, ми золоті соняшники всередині, благословені нашим власним насінням і волохатими голими довершеними тілами, що зростають у божевільні чорні формальні соняшники на заході, що шпигуються нашими власними очима під тінню божевільного локомотивного річкового берегу заходу Фріско пагорбового бляшаного вечірнього сидючого бачення.

Писане в моїх снах В.К. Вільямсом

“Як ти несеш звичайну Правду Зазвичай знану як бажання Нема потреби одягати її в красу Нема потреби викривляти те що не стандартне бути зрозумілим. Вишче ніс глаза вуха язик стать і мозок явити населенню Використовуй можливості у свою достеменність Прислухайся до себе Кажі до себе й інші будуть також вдячні звільнені від тягарів - власних думки й горя. Що починалось як бажання скінчиться мудріше.” Баодін, Китай 23 Листопада, 1984

Примітка до Крику

Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Свято! Світ святий! Душа свята! Шкіра свята! Ніс святий! І язик і член і рука і анус святі! Все свято! кожен святий! усюди святість! кожен день вічність! Кожна людина ангел! Бомж святий як серафім! божевільний святий як ти моя душа свята! Друкарська машинка свята вірш святий голос святий слухачі святі екстаз святий! Святий Петро святий Аллен святий Соломон святий Люсьєн святий Керуак святий Ханкл святий Берроуз святий Кесседі святі невідомі знесилені стражденні бродяги святі жахливі людські ангели! Свята моя мати у божевільнім прихистку! Святі члени дідів Канзасу! Святий стогній саксофон! Святий боп апокаліпсису! Святі джазбанди марихуана хіпстери мир & хір & барабани! Святі одинки хмарочосів і пішоходів. Святі кав’ярні заповнені мільйонами! Святі таємничі річки сліз попід вулицями! Святий усамотнений джаггернаут! Святе гладке ягня середнього класу! Святі божевільні пастирі повстання! Хто риє Лос-Анджелес Є Лос-Анджелес! Святий Нью-Йорк Святе Сан-Франциско Святі Піорія & Сіетл Святий Париж Святий Танжер Свята Москва Святий Істанбул! Святий час у вічності свята вічність у часі святі годинники в просторі святий четвертий вимір святий п’ятий Інтернаціонал святі Ангели у Молоху! Святе море свята пустеля свята залізниця святий локомотив святі видіння святі галюцинації святі дива святі баньки свята безодня! Святе прощення! милість! милостиня! віра! Святі! Наші! тіла! стражденність! великодушність! Свята надприродна екстра діамантова розумна лагідність душі! Берклі 1955

Супермаркет в Калифорнии

Что за мысли были у меня о тебе, Уолт Уитмен, сегодня ночью, когда я спускался переулками под деревьями с головной болью самосознания глядя на полнолуние. В моей голодной усталости, и образных покупках, я вошел в неоновый овощной супермаркет, мечтая о твоих перечислениях! Какие персики и какие пенумбры! Целые семьи скупаются ночью! Проходы полные мужей! Жены в авокадо, дети в помидорах! – и ты, Гарсия Лорка, что делаешь ты внизу среди дынь? Я видел тебя, Уолт Уитмен, бездетного, одинокого старого мотыжника, затиснутого посреди мяса в холодильнике, рассматривающим мальчиков-бакалейщиков. Я слышал, как ты задаешь вопросы всем и каждому: Кто убил свиные отбивные? Почем бананы? Ты мой ангел? Я бродил вокруг и около блестящих штабелей банок, окружавших тебя, и кружил в моем воображении этим магазинным детективом. мы шагали открытыми коридорами вместе, в наших одиноких фантазиях пробуя артишоки, обладая каждым замороженным деликатесом, и никогда не проходили кассы. Куда мы идем, Уолт Уитмен? Двери закроются через час. В какую сторону указывает твоя борода этой ночью? (и я касался твоей книги и мечтал об одиссее в супермаркете и чувствовал абсурд.) Проговорим ли мы всю ночь на одиноких улицах? Деревья бросят тени в тень, свет выбивается из зданий, мы оба одиноки. Прогуляемся, мечтая об утраченной Америке любви, мимо автомобилей синих на подъездах, домой в наш тихий домик? Ах, дорогой отец, седобородый, одинокий старый учитель мужества, что за Америка тебе явилась, когда Харон шестом толкнул паром и ты на берег вышел дымящийся, и наблюдал, застыв, как лодка растворялась в черных водах Леты?

Allen Ginsberg