Люсіль Кліфтон

Хай стане тут новий розквіт в цих полях хай ці поля обернуться м’якотою чоловіку хай чоловік боронить ніжність у цьому часі хай цей час відірветься від війни хай війна виграється хай любов стане наприкінці

Краяння зелені

завиваючи кругом я тримаю тіла їх у сороміцьких обіймах думаючи про все окрім спорідненості. браунколі та ярмуші витягнуті одні проти сторонніх інших подалі від моєї цілуючої руки й залізної пласкої каструлі. каструля чорна. стільниця чорна, моя рука, і лише хвилину зелення чорним котиться під ножем, і кухня по хребту звивається чорним і я відчуваю в своєму природному апетиті зв’язок живих речей по всіх усюдах.

Мій сон щодо бути білою

гей музика і я тільки білі, волосся тріпотіння осіннього листя кружить мою досконалу лінію носу, немає губ, немає заду, гей біла я і я ношу білу історію проте немає майбутнього в цим одязі то я знімаю його і просинаюсь танцюючи.

Вірш на пошану менструації

якщо є річка красивіша за цю яскраву як кров червону крайку місяця якщо є річка справжніша за це вороття кожен місяць в ту саму дельту якщо є річка сміливіша за це повернення і повернення у сплеск пристрасті, болю якщо є тут річка прадавніша за цю дочку єви мати каїна й авеля якщо є тут у всесвіті така річка якщо є десь там вода могутніша за цю дику воду молись що вона тече й крізь тварин прекрасна й справжня і прадавня і жіноча й хоробра

Моїм останнім місячним

добре, дівчинка, прощавай, після тридцяти дев’яти років. тридцять дев’ять років і ти ніколи не приходила сяючи у своїй червоній сукні без клопоту мені десь, якось тепер скінчено і я почуваюся просто як бабці, що, після того як дівка пішла, сидять тримаючи її фото і позіхають, чи вона не прекрасна? чи вона не прекрасна?

Lucille Clifton