Я знав тебе як відкриття
завісок коли світ ллється скрізь
небо. Але це вечір
і вечір не час
полювати тебе теплим глобом
людського ока. То я метушюсь
як скрючене помело в колі
цієї кімнаті, і намагаюсь
здійняти вухо до тебе. Я пробую.
Я врізаю себе в печеру заради тебе.
Стати мерехтливо осліпленим
в безкінечній вібрації
твого муркотіння Липню,
Я врізаю себе в печеру заради тебе.