Бретонов друг, як-не-як...
Кілька товаришів надто багато розмовляли у пурпурної води. Трупа, охоплена панікою, тікала геть, а я виявив, що неспроможний слідкувати за ними. Я увійшов у воду і глибини перетворились на світло; далекі папороті можна стало бачити. Відбитки інших темних рослин зупинили їх дістатися поверхні. Червоні нитки прийняли всілякі форми, спіймані в невидимі й безсумнівні потужні струми. Обминання гіпсової жінки змусило мене зробити жест, що мав забрати мене далеко.
Перекладено по перекладу на англійську Жо Леві:
A few companions had been doing too much talking beside the purple water. The troupe, panic-stricken, ran away, and I found I was incapable of following them. I stepped into the water and the depths turned luminous; faraway ferns could just be seen. The reflections of other dark plants stopped them rising to the surface. Red threads took on all sorts of shapes, caught in the invisible and doubtless powerful currents. A plaster-cast woman advancing caused me to make a gesture which was to take me far.
Підлога, місячне сяйво, місяць позаду тебе, незатиснений стінами; клапоть неба схований далекими деревами. Але клапоть підлоги сам схований ногами неба, які стоять на ньому, а це не може бути нагодою для марних думок.
Перекладено по перекладу на англійську Жо Леві:
The floor, moonlit, the moon behind you, is not enclosed by walls; a patch of sky is hidden by distant trees. But a patch of floor is itself hidden by the sky’s legs, standing on it, and this cannot be the opportunity for useless thoughts.