Роберт Пінскі

Спина, ґестка, метраж. Перекриті шови, Майже небачимі стебки круг ворота Загорнуті в потогонці Корейцями чи Малайцями Які пліткують над чаєм і макаронами у перервах Чи обговорюють гроши або політику поки хтось ладить Цей рукав з його запошивкою й до смужки В брижжі я застібуюсь на зап’ясті. Пресувальник, краяльник, Вижимальник, каток. Голка, поєднання, шайда, шпулька. Код. Ганебний спалах На Трикутній Фабриці у дев’ятнадцять-одинадцять. Сто і ще сорок шість загинули у полум’ї На дев’ятому поверсі, ані гідрантів, ані пожежних виходів - Свідок в будівлі на тому боці вулиці Бачив як молодик допомогав дівчині вступити Догори на лутку, потім тримав назовні Подалі від кладки стіни й дав впасти. Потім інша. Як наче допомогав їм піднятися у вагон трамвая, не у вічність. Третя перш ніж він кинув її поклала руки Круг шиї й поцілувала. Потім він переніс її у повітря і випустив. Майже одразу Він став на лутку сам, його жакет палахав І випурхнув з сорочки як пішов униз, Повітря повнило холоші його сірих брюк - Наче Харт Крейнів Божевільний, “пронизливо сорочка роздимається.” Дивно як точно мережка злагоджена Крізь кишеню й далі через подвійні зсувнозастебні Кути обох кишень, як пряма рима Або мажорний акорд. Друківки, шотландки, чекі, Хоундстус, Таттерсал, Мадрас. Кланові клітини Вигадані власниками млинів натхненими піддурюванням Оссіана, Керувати своїми дикими шотландськими робітниками, прирученими через фабриковану геральдику: МакГрегор, Бейлі, МакМартін. Кілт заповіданий робітникам Носити серед курних грюкаючих кросен. Ткачі, чесальники, мотальники. Вантажник, Докер, матрос. Плантатор, збирач, сортувальниця Потіє за верстатом в опалинах бавовни Як раби в перкалевих хустках потіють у полі: Джордж Герберт, твій нащадок Чорна Леді у Південній Каліфорнії, її ім’я Ірма Й вона перевірила мою сорочку. Її колір і вигляд І дотик і чистий запах задовольнили Як її так і мене. Ми заґанчували її ціну й якість До самих застібок із штучної кістки, Петельки, розміри, виріб, символи Надруковані чорним на комірці й у полі. Форма, Наличко, праця, колір, тінь. Сорочка.

Грудневий Блюз

У важкий час, ніщо не зраджує наочніше за жорсткі знахідки, Штудії та лікарняні записи. Лунають колядки. Сидячи навсторч в проїзній системі, вдовоподібна жінка Чекає, - руки складені у хлостах, монументальні наче хліб. У вітринах торгівельного центру, - вогні встановлені на холодних корогвах Башта і струсанина, - конденсують блакитну пару Зірок; поміж рядків авто люди у пальтах йдуть Купчачи в руках пакунки або тримаючи руки дітей. Через хайвей, де містечко загусає коліями Із крамницями відчиненими допізна й вертепами перед церквами, Навіть у барах діловий вираз обличчя тримається геть Ностальгійної пастки колядок, зворушливих. В ліжку, Як низько та незворушно лежать люди, дехто прокинений, втримуючи колядки Свідомо затурканими. О Маленьке Містечко, загорнуте у неспокій.

Самурайська Пісня

Як я не маю даху - я роблю своїм дахом зухвалість. Як я не маю вечері - годуються мої очі. Як я не маю очей - я слухаю. Як я не маю вух - я думаю. Як я не маю думок - я чекаю. Як я не маю батька - я роблю своїм батьком турботу. Як я не маю матері - я обіймаю лад. Як я не маю друга - я роблю своїм другом спокій. Як я не маю ворога - я протистою власному тілу. Як в мене немає храму - я роблю своїм храмом голос. Я не маю священника - язик стає моїм хором. Як я не маю статків - вдача мій статок. Як я не маю нічого - смерть буде моєю вдачею. Потреба - моя тактика; відчуженість - моя стратегія. Як я не маю коханої - я залицяюсь до сну.

Edward Hirsch