Samuel Beckett

Семюел Бекет

Нобелівський лауреат в галузі літератури 1969 року.

***

мій шлях серед піску тече
між галькою і дюною
дощ літній дощить по життю
в мене життя біжить бігом
і до початку й до кінця

мій мир тут у тумані що зникає
коли я можу відступити ступати ці довгі зсувні краї
і зжити дверну пройму
яка відчиняється і зачиняється

Волхви

Тепер як і у всякий час який я здатен охопити оком,
В незграбному своєму, розмальованому одязі, бліді і невдоволені вони
З'являються й зникають у глибинах синіх неба
Зі всіми усіма прадавніми обличчями, що наче биті камені дощем,
Й всі срібні їх патериці парують поруч,
Очі так само недвижні, у сподіванні знов відкрити,
Турбулентністью Голгофи невдоволену,
Некеровану таємницю звірячого поверху.