Теннессі Вільямс

Я втомився. Я втомився від мови й від дії. Якщо ти зустрінеш мене на вулиці не питай мене бо я можу сказати тобі лише моє ім’я і назву міста де я був народжений - але цього достатньо. Не важливо чи завтра настане взагалі. Якщо є тільки ця ніч і після неї ранок тепер не важливий. Я втомився. Я втомився від мови й від дії. В моїм серці ти знайдеш малесеньку жменьку пилу. Візьми й роздми її по вітру. Хай вітер візьме її й вона знайде свій шлях додому.

Небесна Трава

Мої стопи йдуть по небесній траві. Увесь день поки небо сяє чисто як скло. Мої стопи йдуть по небесній траві. Усю ніч поки вертять минуле самотні зірки. Тоді стопи мої сходять йти по землі, І як народжувала мене кричала мати. Тепер стопи мої йдуть швидше й далі, Вже маючи сверб по небесній траві. Вже маючи сверб по небесній траві.

Життєва Історія

Після того як ви вперше лягли разом у ліжко, без переваги або перешкоди будь-якого попереднього знайомства, інше чоло досить часто каже тобі, Розповіси мені про себе, я хочу все про тебе знати, що в тебе за історія? І ти думаєш можливо їм дійсно і правда відверто бажається знати історію твоєго життя, і так ти запалюєш сигарету і починаєш розповідати це їм, обидва ви лежите разом у повністю розслаблених позах як пара ляльок із дрантя що знудніла дитина кинула на постелю. Ти розповідаєш їм свою історію, або стільки своєї історії як час або прийнятний ступінь розважливості дозволяє, й вони кажуть, Ох, ох, ох,ох, ох кожен раз трохи тихіше, доки цей ох стає ледь чутним диханням, а тоді звичайно йде певне уривання. Повільна обслуга кімнат приходить із чашею кубиків льоду, що тануть, або один з вас встає пописати і роздивляється себе із м’яким подивом в дзеркалі ванної. І тоді, перша річ що знаєш, перш ніж з’явиться час продовжити де ти кинув із своєю захоплюючою історією життя, вони розповідатимуть тобі власну життєву історію, точно як увесь час збирались, ти кажеш, Ох, ох, ох, ох, ох, кожного разу трохи тихіше, голосні нарешті стають не більші за чутне зітхання, як лифт, посеред коридору і поворот ліворуч, дотягає останній, довгий, глибокий видих виснаження і кидає дихати зовсім. Тоді? Добре, один з вас засинає і інший робить так само із запаленою сигаретою в роті, і ось так люди згорають на смерть в готельних кімнатах.

Винопивці

Винопивці сидять у сонці на porte cochre*. Нестача любовних успіхів зробила їх млявими. Вони хитають віяла рухом що не колихне ані пера, блиск сонця затемнів їхні комплекції. Вшануймо їхні перемовини. Один каже “ох” і інший каже “отож”. Вечір може тягтися вічно, оскільки ніч буде для них неможливою. Вони знають що яскраві і надто тонкі голки встромлені під поверхнею їхніх шкір запрацюють опісля темряви - зараз одурманені, мляві. Ніхто не наважується несподіваної турботи. Один каже “ні”, інший мимрить “чому?” Братчики зупиняються: обпухлі. Про що вони мріють? Вбивство? Вони мріють про хить і чекають насильницьких дій але нічого не стається. Їх суперечки безтерміново згасають од відсутності поштовху Світло порожнє: сонце упереджає відсвіт.

Tennessee Williams