Вістен Г'ю Оден

Англійській, американський поет. Володар пулітцерівської премії...

Musee des Beaux Art

Щодо страждань вони ніколи не помилялись Ці старі Майстри: як добре вони розуміли Його людську постать: як воно має місце Поки хтось інший їсть або відчиняє вікно чи просто йде зречений на самоті; Як, коли літні побожно, жагуче чекають На чудесне народження, там завжди мають бути Діти що не надто бажають йому трапитись, ковзаючи По ставу на краю лісу: Вони ніколи не забували Що навіть найжахливіше мучеництво має бігти в свій напрям Будь-що-будь у кут, певну недбалу пляму Де собаки йдуть собі з їх собачим життям і кінь ката Чеше невинний свій зад о дерево. В Брейгелевім Ікарі, наприклад: як все відвертається Доволі неквапливо від катастрофи; плужник можливо Чув сплеск, загублений плач, Та для нього падіння це не важливе; сонце сяє Як воно має на білі ноги що гинуть в зеленій Воді, та багатий тонкий корабель що мав був бачити Щось надзвичайне, хлопця що падає з неба, Має кудись прибути і далі безжурно йде.

Гледять у криницю очі

Глядять в криницю очі, З очей тече сльоза; Зламались й впали вежі З неба зимовога. Під північним камінням Сховав крадій любов; Вкрадене серце кістку, Б'є листя шерехом. Обличчя вниз у течію Нема що й сказати. Взяли солдати брехнею Зпсували й кинули.

Похоронний Блюз

Годинники спинить, обріжте телефон, Заткніть собаку кісткою м’ясною, Втиште рояль, під барабан глухий Вносіть труну, хай увійдуть тужні. Хай аероплани скиглячи кружать вгорі По небу дряпаючи послання «Він Помер». В’яжіть на шиї голубам пов’язки крепові На площі хай одягнуть полісмени краги чорні. Він мені був Північ, Південь, Захід і Схід, Робочій тиждень і Недільний відпочинок, Мої полудень і полуніч, оповідь і пісня; Любов мала тривати вічно: я помилився. Зірки небажані тепер; усі зніміть, Спакуйте місяць й сонце приберіть, Геть злийте океан, ліси позрубуйте; Нічому й ніколи добрим не буть тепер.

Падіння Риму

Пірси лупляться хвилями У самотньому полі дощ Січе покинутий потяг; Вигнанці заповнюють горні печери. Фантастичний зріст вечірніх суконь; Агенти Фіска переслідують Хованців неплатників податків Каналізацією провінційних міст Приватні ритуали магії шлють Храмових повій у ліжко; Всі літератори тримають Уявного друга. Катон Кребротонічний може Уславляти Древні Дисципліни Але м’язисті Мореплавці Їжі і платні бунтують. Двоспальне ліжко Цезаря Як малозначний клерк Пише МЕНІ НЕ ДО ВПОДОБИ ЦЯ РОБОТА Рожевим офіційним бланком. Ненаділені добробутом і жалем, Маленькі птахи із багряними лапками, Сидять на своїх строкатих яйцях, Зріючи кожне грипом заражене місто. Разом всі ще десь, неосяжні Табуни оленів йдуть крізь Милі й милі золотого моху, Нечутно й дуже швидко.

W.H. Auden