Wallace Stevens

Wallace Stevens portrait photo

Воллес Стівенс

Поет, якого розібрали на цитати: Девід Хокні, Нік Кейв, Стівен Кінг, Джон Ірвінг і багато інших. Хелен Вендлер відмічає натхненність його поезії живописом Поля Сезанна і Пауля Клєє та вирізняє три настрої в його довгих віршах: екстаз, апатію і опір поміж екстазом і апатією...

Снігова людина
Тринадцять способів дивитись чорного дрозда
Тринадцать способо смотреть на черного дрозда

Снігова людина

Хтось має міркувати собі зиму
Розглядати мороз і суччя 
Смерек коркованих снігом;

І довгий час буде холодно
Бачити ялівці розкудлані снігом,
Ялинки шерхлі у дальнім блиску

Від січневого сонця; й не думати
Ні про яке страждання у гомоні вітру,
У звуку дрібного листя,

Що є звуком землі
повної таким самим вітром
що дує в таке саме пусте місце

Для слухача, який слухає сніг,
І, ніщо по собі саме, не помітить
нічого з того чого тут немає і нічого з того що тут є.

Тринадцять способів дивитись чорного дрозда

I 

Серед двадцяти снігових гір,
Єдиним рухом було
Око чорного дрозда.


II 

Я був три уми,
як дерево
в якому три дрозди.


III 

Дрізд кружив осінніми вітрами.
Це було малою часткою пантоміми.


IV 

Чоловік і жінка
Одне.
Чоловік жінка і дрізд
Одне.


V

Я не знаю що воліти,
Красоти інфекцій
Чи красоти інсинуацій,
Свище дрізд
Чи тільки після.


VI 

Бурульки заповнили довге вікно
З варварським склом.
Тінь дрозда
Перетнула його, до й навпроти.
Настрій
Відбив тінь
Невловимої причини.


VII 

О худий чоловік із Хаддаму,
Нащо уявляєш ти птиць золотих?
Чи не бачиш як дрізд
Йде круг ніг 
Жінки поруч з тобою?


VIII 

Я знаю вельможну мову
І ясні, неминучі ритми;
Та знаю я, також
Що дрозд замкнений
В те що знаю я.


IX 

Коли дрозд вилітає з зору,
Він креслить край
Одного з багатьох кругів.


X 

При виді дроздів
У зеленому світлі,
Навіть зводниці евфонії
Розридаються різко.


XI 

Він їхав крізь Коннектикут
В скляній кареті.
Тут, страх пройняв його,
Що він прийняв
Тінь свого екіпажу
За дрозда.


XII 

Річка рухається.
Дрозд має летіти.


XIII 

Був вечір весь пів-день.
Було сніжно
Й йшло до снігу.
Дрозд сидів
В кедрових кінцівках.

Тринадцать способов смотреть на черного дрозда

I

Среди двадцати снежных вершин,
Единственным движением был
Глаз черного дрозда.


II

Я был в трех умах,
Как дерево
В котором три дрозда.


III

Дрозд кружился в осеннем ветру.
Это было малой частью пантомимы.


IV

Мужчина и женщина
Едины.
Мужчина, женщина и дрозд
Едины.


V

Я не знаю что предпочесть,
Красоту инфекций
Или красоту инсинуаций,
Дрозд свистит
Или потом.


VI

Сосульки заполняли длинное окно
Варварского стекла.
Тень дрозда
Пересекла его, оттуда и сюда.
Настрой
Оставил след в тени
Неразличимой причины.


VII

О худой человек из Хаддама,
Зачем представляешь ты птиц золотых?
Разве не видишь как дрозд
Вьется вкруг ног
Женщины рядом с тобой?


VIII

Я знаю благородные говоры
И ясные, неизбежные ритмы;
Но знаю я, так же,
Что дрозд заключен
В то, что знаю я.


IX

Когда дрозд улетает из виду,
Он отмечает край
Одного из многих кругов.


X

При взгляде на дрозда
Летящего в зеленом свете,
Даже сводни эвфонии
Разрыдаются резко.


XI

Он заехал в Коннектикут
В стеклянной карете.
И тут, страх пронзил его,
Что он перепутал
Тень своего экипажа
И дрозда.


XII

Река движется.
Дрозд должно быть летит.


XIII

Был вечер весь пол-день.
Шел снег
И он шел к снегу.
В конечность-кедре
Дрозд сидел.