Вільям Батлер Єйтс

Тепер як і у всякий час який я здатен охопити оком, В незграбному своєму, розмальованому одязі, бліді і невдоволені вони З'являються й зникають у глибинах синіх неба Зі всіми усіма прадавніми обличчями, що наче биті камені дощем, І всі їх срібні патериці поруч парують, Їх очі так само недвижні, в сподіванні знов знайти, Турбулентністью Голгофи невдоволену, Некеровану таємницю звірячого поверху.

Бродяга Бродязі Ридав

‘Час відкидати світ і кудись іти Знов обійняти здоров’я в повітря морі,’ Бродяга бродязі ридав, шаленством взятий, ‘Душу мою віднайти перш ніж тарілка спустіє.’ ‘Гожу дружину й оселю знайти та Звільнитись від чорта в моїх чоботах,’ Бродяга бродязі ридав, шаленством взятий, ‘Й проміж стегон моїх ще худішого чорта.’ ‘Та як я й одружуся на пані гарненькій Не треба їй бути гарненькою – вже хай собі,’ Бродяга бродязі ридав, шаленством взятий, ‘Ось бо вже диявол тут в цьому дзеркалі.’ Не треба їй бути багатою, бо такі Йдуть за добробутом як по сверблячку бродяги,’ Бродяга бродязі ридав, шаленством взятий, ‘Й веселої мови не знають доброї.’ ‘Там й буду зростати повагою власної простоти, І чути посеред саду нічного тиші,’ Бродяга бродязі ридав, шаленством взятий, ‘Білощоких казарок гамір вітром унесений.’

Як Ти Старий

Як ти старий, сірий і повний сну, Куняєш у вогню, зніми цю книгу, І читай повільно, мрій про м’який погляд Очей, що мав колись, і їх глибокі тіні; Як ти любив моменти радісної слави, Любив красу любов’ю кривою і справжньою, А хтось любив у тобі душу пілігрима, Та любив жалі твого хиткого обличчя; Згинаючись над жевріючими дровами, Мурмотячи, ледь сумно, як Любов проминула І щезла над горами високо Лице сховавши серед натовпу зірок.

William Butler Yeats