ЯКЩО існує просування тоді існує роман. Без просування ніщо не існує. Все існує від самого початку. Я існував на самім початку. Я був слинявим немовлям. Сьогодні я бачив безіменні трави - стукав землю ніжками. Вона звучала порожнє. Вона була суха як гума. Еони засухи. Ніякого дощу п'ятнадцять діб. Немає дощу. Ніколи не дощило. Ніколи не дощитиме. Жара й безвітряно увесь день краще сказати теплого Вересня. Рік просунувся. Вверх однією вулицею вниз іншою. Все ще Вересень. Вчора був двадцять другий. Сьогодні двадцять перший. Неможливо. Ні, якщо це було минулого року. Але тоді наче не було вчора. Рік не такий як вчора в його очах. Позад минулого року дощило спочатку місяця. Це становить різницю. Дощило на білий золотушник. Сьогодні переміщеному проти минулого року удається йому кращим дістатись білого - Таке просування. Якщо вже тут бути роману хтось має почати десь.