бігрічки, поза Євою з Адамим, від ухилу берегу зігнути лучку, приносить нас прострим вікусом круговерті назворот до Замку Хати й Околотиці.
Сір Трістрам 1, навал'єр д’амор, пр’иктячи те коротке море, ядроприйно перепребув з Північної Арморіки на цей бік тощої переспи Європи Молодшої зашивопрювати власну війну пеністрівну: ані верхипільні скелі у потоку Оконі ані перебільшували самінще до Лоуренцового Повіту внішніків доки ті йшли піддубліном своїми прошачками увесь час: аніглосини звогоню коцюбило миш миш до бипбип тимитпетрику: ще ні, хоч скороленя опісля дитхаму задтиним лагідним старим ісаком: ще ні, хоч всіхній ярмарок у винессі, де тотіетери зесфірі буяють із звудір нафанджона. Гній клюва з та’о солоду Джем і Шен варили дугисвітлом і рори кінцем до весбровелка бачти можна було щосьдзвін на воднімлиці
Те падіння (бабабадалґхарраґтакаммінарроннконнброннттикьюннерроннтуоннсаннтроваррхоунавнскавнтухухурденензурнюк!) одного стінстрейт старлося пересказане раніше в ліжку й пізніше по життю низом крізь всі християнські міністрельства. Велике падіння зовнішньоїстіни спричинило у таку коротку нотатку піфджешут Фіннегана, інальше солідного чоловіка, що опукпагорбверх їго тичнісенько посилає спит того добре на захід у пошук його щелепоховсків: і їх підсписточкаймісце на виколоті з парку де помаранчі лежали іржавіти над зеленню від як диубялінраз кохав живтекнющ.
Що сутички тут од воль ген звичаї, мушельбоги ґелґають риб’яче – боги! Бреккек Кеккек Кеккек Кеккек! Куак! Куак! Куак! Уалу Уалу Уалу! Кваоуаух! Де Бадделярські партизани все ще зовні матмайстру Малахусу Мікгрейнесу і Вердони катапельтують камібалістики геть з Войтебойз на Худі Бані. Ассіляди і бумерігнбурі. Деренів розплід, будь мені страху. Сангонріяни, рятуй! Руки загуті із нуками, жахливими. Кіллівбить – кіллі, у се, у се. Що шанс онбятки, кашелі вивітрені та провітрені!
1 Лицарь Круглого Столу, призвище якого за бажанням можна прочитати і як Романпрутень.